Вторник, 19.02.2019, 14:46

Учись! Твори! Перемагай! У твоїх руках майбутнє!
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Поради психолога [0]
Методична робота [1]
Ми на Facebook

Міні-чат
Наше опитуванн
Як ви оцінюєте якість надання освітніх послуг у нашій гімназії?
Всього відповідей: 12

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входу
Блоги наших учителів
Іду душею до Тараса
Освіта Дніпропетровщини
Телефони довіри
  • Всеукраїнська дитяча лінія "Телефон Довіри" 
    0 800 500 21 80
  • Національна "Гаряча лінія" з питань насильства та захисту прав дітей
    0 800 500 33 50
  • Національна "Гаряча лінія" по запобіганню торгівлі людьми
    0 800 500 22 50
Головна » 2016 » Октябрь » 15 » Герої не вмирають і не вмруть
18:54
Герої не вмирають і не вмруть

Герої не вмирають і не вмруть,
Героїв пам'ятатимуть віками .
Їм славу віддають
І голову схиляєм перед вами.

13 жовтня 2016 року в Солонянській СЗШ №2 відбулася пам’ятна, історична подія – відкрита і освячена меморіальна дошка учаснику бойових дій, випускнику школи Задернюку Миколі Миколайовичу, який отримав тяжке поранення в зоні АТО і помер 15 березня 2016 року. Серед присутніх на заході були не лише учні та вчителі цього навчального закладу. Прийшли мати та дружина героя, військові побратими, представники громадськості.
Учні та педагогічний колектив школи розпочали мітинг, традиційно, виконанням Державного Гімну України.
Настала хвилююча мить… Право відкрити меморіальну дошку рідні надали педагогам школи, а саме, першій вчительці Миколи - Любові Степанівні Кривоспицькій та класному керівнику Любові Володимирівні Грипас. Освячення дошки провів протоірей Української православної церкви отець Микола.
Директор школи Лугова С.О. подякувала матері загиблого Ніні Данилівні, яка виростили Миколу справжнім Героєм. «Вдивляючись в обличчя загиблого Героя, ми усвідомлюємо, що Україна втратила одного з найкращих, найсміливіших, найдостойніших синів… Всі учні в стінах школи залишають по собі пам’ять. Микола Миколайович стане прикладом мужності, справжнього патріотизму, героїзму для багатьох майбутніх поколінь, і меморіальна дошка, встановлена при вході буде тому підтвердженням».
Перша вчителька Кривоспицька Л.С. зазначила, що «Коля завжди турбувався про свою маму, дуже переживав коли вона хворіла.... а на його устах завжди була посмішка…»
Класний керівник Грипас Л.В. відмітила про працелюбність та наполегливість Миколи, всі зроблені ним вчинки були виваженими і доведеними до кінця.
Про Миколу Миколайовича згадував побратим Добнюк Є.С. «… дуже відповідальним був, ніколи не підводив нас, і навіть там, в зоні АТО він не боявся йти під кулі, а прикривав товаришів собою…»
Із сльозами на очах до присутніх звернулася спеціаліст соціально-гуманітарного відділу Солонянської селищної ради, волонтер фонду «Сприяння захисту Солонянщини» Полянчикова О.М., яка висловила слова скорботи про загиблого земляка, подякувала мамі загиблого солдата за виховання. «… селищний голова та депутатський корпус виконавчого комітету шанує своїх героїв – земляків і на їх честь в селищі перейменовані вулиці...».
У ході мітингу учні школи зворушливо читали вірші, запалили свічі пам`яті. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять всіх загиблих воїнів-земляків. В знак подяки за героїчний подвиг присутні поклали квіти.
Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Микола Задернюк з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.
Велика подяка тим, хто долучився до увіковічення пам’яті загиблого героя, а саме, Марчуку Миколі Андрійовичу, керівнику фонду «Сприяння захисту Солонянщини» за виділення коштів на виготовлення та встановлення дошки, Давидовій Антоніні Станіславівні, вчителю історії, за систематизацію матеріалів, оформлення інформаційного стенду про Миколу Миколайовича, учнівському та педагогічному колективам школи.
Вони по-різному проходили свій шлях.
Хтось був вже батьком, хтось чекав дитину.
Лише війна міцний залізний цвях,
Так несподівано забила в домовину.
А скільки було в кожного ідей?
Зробити хату, виростити сина.
Щодня втрачаєм мужніх ми людей.
І у скорботі плаче Україна.
Скільки ще буде цих страшнючих днів?
Коли снаряди перестануть вже літати?
Так важко нам дивитися на вдів,
А ще болючіше – як плаче в хаті мати.
Страшенно важко, що настав той час,
Коли мою країну роздирають.
Та ми, Герої, не забудем, Вас
Тому, що в нас ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Переглядів: 223 | Додав: ignition | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар

Архів записів
Друзі сайту
Корисні посилання

   Український біологічний сайт






Вверх